Вибіркова децентралізація

 

Головою селища Вигода я працював 3 роки (з жовтня 2015 року) і ось уже рік працюю головою Вигодської ОТГ. До того, все своє свідоме життя, близько 30 років працював на виробництві. На виробництві все відомо – виконання плану, вчасна виплата зарплати робітникам, створити умови праці для робітників. Тут все зрозуміло: тебе оцінюють, який ти керівник, а ти оцінюєш людей та інженерно-технічних працівників (ІТР), які працюють під твоїм керівництвом.  Завжди з повагою ставився до робітників і до ІТР,  які були в моєму підпорядкуванні. На виробництві нема жодної політики – політика, хіба-що, поза роботою, – такі правила. І це – правильно! Там змагання в оперативності прийняття рішень й економічній доцільності тих чи інших рішень, по простому, «змагання розуму». Коли почав працювати селищним головою, то для себе поставив ціль – відновлення давньої слави Вигодської громади. Дуже  багато прикладено зусиль та важкої щоденної праці: кожен, хто живе у Вигоді чи приїжджає сюди відпочивати, може побачити і оцінити зміни, що відбулися. Все це мені вдалось зробити за три роки. Звичайно, що самотужки мені б це не вдалося, тут не обійшлося без однодумців, друзів небайдужих людей, підприємців смт. Вигода та району, підтримки депутатського корпусу та виконавчого комітету. Нашою командою ентузіастів керувало бажання творити зміни на краще. І в нас це виходило. Здавалось би, що з кожним роком ми повинні додавати все більше й більше у розвитку, це мрії тих людей, які хочуть щось змінювати...

І тут прийшли ініціатори – експерти, які нам розповідали про неабияку підтримку держави, Івано-Франківської облдержадміністрації тим громадам, які об'єднуються. І так дійсно було в тих громадах, які пройшли об'єднання у 2015 році. І на той час коштів для  підтримки новостворених ОТГ не шкодували. Натомість, що ми маємо сьогодні?

Коли створилась Вигодська ОТГ, я  відвідав кожне село і мене здивувало, що державі байдуже до села: за 28 років існування незалежності таке враження, що свідомо знищували село і це при тому, що кожен рік вирубували біля 20 тис.м3 лісу. Відповідно, до державної казни надходили великі платежі, а селам залишали мізерну попенну плату, яка не кожному селу і діставалась, а в той же час знищувались дороги і держава жодної гривні з дорожнього фонду не направляла до бюджету села! Невже не розуміли, що дороги потрібно ремонтувати? Держлісгосп, підприємства сплачували  у державну казну сотні мільйонів гривень податку, а села залишались з розбитими дорогами і знищеною інфраструктурою. Ось такий державницький підхід до розвитку села! Чому так сталось? Для чого ми вибирали і вибираємо депутатів всіх рівнів? Чи потрібні такі депутати і керівники, які довели село до вимирання? І тут стоїть просте питання: що потрібно було для села? Я вважаю, що зовсім небагато – зробити хороші дороги, які розбили важким транспортом по вивезенню лісу. Спочатку, керівники всіх рівнів мали порахувати логістику, наступне – провести вуличне освітлення по головних вулицях у населених пунктах. Парадокс, що в 21 столітті в селах немає світла, зважаючи на те, що лінії електромереж та газопровід, по яких транспортується електроенергія і газ, проходять через наші території. В мене наступне питання: хто нами керував і керує всі ці 29 років? Невже нікому не спадало на думку, що якби в кожному селі кожного року було зроблено хоча б 1км доріг, освітлено по пів вулиці, то сьогодні би цих питань не виникало. І це при цьому, що в селі люди є потенційними інвесторами:  будують собі та дітям будинки,  підводять електроенергію, газ, купують матеріали, привозять їх, вводять в експлуатацію будинки. Держава на цьому тільки заробляє – натомість взамін людям нічого. В мене запитання до керівників колишніх і теперішніх: як вам живеться,  знаючи що за 29 років ви знищили село спільно з керівниками держави? Я ніяк не можу зрозуміти, коли бачу в селі Будинок культури або школу, які розвалюються, а в ці будівлі вставлені металопластикові вікна, двері і навіть металочерепицею перекритий дах! Хіба батьки віддадуть своїх дітей в таку школу? Іноді щось треба руйнувати для того, щоб збудувати нове. Для цього – ви і керівники і депутати! Не розумію, для чого люди балотуються в депутати, якщо зовсім не розуміють роботу депутата і всієї відповідальності перед виборцем, адже депутат – це не розділяти кошти, депутат – це кожен день на окрузі, це – важка робота в команді, яка бажає змін.  А вже через певний проміжок часу, ти від цього повинен отримати задоволення, що зумів мрію втілити в реальність. Це оцінять твої друзі, виборці, бо  це зроблено з любов'ю,  безкорисно і на роки.

Не треба бавитись в політику, що нам успішно ось уже 29 років нав'язують робити. Найдіть в собі силу не звертати на таких людей уваги, вони є пустим місцем для суспільства. Завдяки таким людям до влади приходять люди, плоди праці яких пожинаємо і будемо пожинати ще довго, якщо не скажемо:  «Досить!». Кричіть собі деінде:  робота і тільки робота!  Що зробив і що робиш? «Обіцянка – цяцянка», - як кажуть в народі. 

Але зараз про наболіле, яке не дає мені спокою. Рік, керівник великої, здавалось би спроможної громади, а в результаті ми стали бідними і в нас немає коштів на розвиток. І найстрашніше те, що багатьом це – незрозуміло, дуже швидко з самодостатньої громади ми зробились громадою без коштів на розвиток. До об'єднання в громаді були села і селище, які були самодостатні, а сьогодні завдяки децентралізації (яка економічно не обгрунтована),  вийшло так, що багатий повинен поділитись з бідним і в результаті сам залишитись бідним, тому що своїх коштів на всіх бідних не вистачить. Головне, що це означає, що держава своєю децентралізацією умиває руки; проблеми держави перекладає на плечі голів ОТГ. А там якось буде! Головне, що на державному рівні пишуться багато Програм по розвитку гірських територій. Тільки парадокс: під ці програми забувають на державному рівні закласти кошти. Скільки ще повинно пройти років, щоб від слів перейти до справ?

Держава надає місцевим бюджетам субвенції на розвиток інфраструктури, оплаті праці педагогічних та медичних працівників. А всі інші витрати, такі як: оплата праці техпрацівників, працівників культури та дитячих садочків, утримання закладів освіти  та культури, витрати на енергоносії – все це має покрити бюджет селищної ради. А в нашій громаді, наприклад, 2 заклади дошкільної освіти (13 груп, 291 дитина), 9 закладів загальної середньої освіти (1519 учнів). Держава свої функції все більше передає на органи місцевого самоврядування, забуваючи при цьому надавати відповідні субвенції. У 2019 році громаду залишили сам-на-сам зі своїми проблемами, забравши дотацію з місцевого бюджету на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я за рахунок відповідної додаткової дотації з державного бюджету, яка складала 5 004,1 тис. грн. Парадокс: вперше за час існування місцевого самоврядування в грудні 2019 року забрано субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, яка складала 1 795 тис. грн. Відповідні листи-клопотання були надіслані Прем’єр-міністру, Міністрові Кабінету Міністрів України, Міністрові розвитку громад та територій України, Народному депутатові Верховної Ради України по 86 виборчому окрузі, Міністрові фінансів України, заступнику голови ОДА, виконавчому директору Івано-Франківського регіонального відділення  «Асоціація міст України», керівнику Івано-Франківського регіонального офісу U-LEAD з проханням посприяти у вирішенні даної проблеми. Керівництву кожної громади пропонують проводити аналіз доходів та витрат. І якщо бюджет селищної ради не в змозі покрити витрати, тоді потрібно економити, тобто проводити оптимізацію (скорочення витрат, вивільнення посад працівників культури, бібліотек, технічного персоналу і тд.).

Коли Вінстон Черчилль під час Другої світової війни виступав в англійському парламенті і на запитання "Навіщо фінансувати культуру, коли йде війна?", відповів: "А заради чого ми тоді воюємо? Навіщо нам перемога, коли не буде культури?" А сьогодні нам нав’язують саме такий сценарій розвитку громади. Надіємося, що погляди законодавців на децентралізацію зміняться й будуть направлені на підтримку громад.  

Якби ви знали ледацюги,

Щоб путнє щось колись зробить

Через брехню і заздрість вашу

Ти мусиш, проковтнувши злість,

В собі цей негатив лишити

І для людей добро робити 

Щоб зла вони не відчували,

Щоб діти всі кругом сміялись.

Раділи тільки добрим справам,

Про зло ніколи не дізнались

І все, що зроблено з любов'ю,

Всім радість тільки дарувало.

(Автор Я.Наум) 

З повагою,

Селищний голова

Ярослав Наум.